2 лютого 2011 року представники Національної Асамблеї інвалідів України взяли участь в засіданні Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

На порядку денному було обговорення наступних законопроектів:

1. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціальних гарантій для молоді, інвалідів та інших малозахищенних верств населення» (р.№ 5299, н.д. А. Яценко). Законопроект спрямований на підвищення гарантій трудових прав та працевлаштування молоді. Відповідно до положень Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», молоддю визнаються громадяни України віком від 14 до 35  років.

Нормами законопроекту передбачено внесення змін до законів України «Про відпустки», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про зайнятість населення».

Зокрема, з метою надання додаткових гарантій щодо працевлаштування молоді пропонується встановити для підприємств, установ, організацій норматив робочих місць для працевлаштування виключно молоді, якій надається перше робоче місце – у розмірі не менше 5% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на рік, а якщо працює від 10 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця, із встановленням відповідальності за невиконання нормативу. Однак, у законопроекті не визначено механізм реалізації цієї норми.

В той же час, чинним Законом України «Про зайнятість населення» вже передбачено, що місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств, установ і організацій з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5% загальної кількості робочих місць для певної категорії осіб: жінок, які мають дітей віком до шести років; молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце тощо.

Також пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України, а саме:

• запровадити в обов’язковому порядку укладення письмової форми трудового договору із випускниками вищих та професійно-технічних навчальних закладів. При цьому, необхідно відмітити, що пунктом 4 ст.24 КЗпП передбачено укладення трудового договору в письмовій формі у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі.
• скоротити термін випробувального строку при прийнятті на роботу з трьох до двох місяців, а в окремих випадках, за погодження з профспілковим комітетом, з шести до чотирьох місяців;
• встановити, що при переведенні працівника на іншу роботу, у разі простою підприємства, здійснювати оплату праці за виконану роботу у розміру не нижчому, ніж середній заробіток за попередньою роботою;  
• скоротити період безперервної роботи на підприємстві, в установі, організації, що надає право всім працівникам, в тому числі молоді, особам з інвалідністю, на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи, з шести до чотирьох місяців.

В той же час, чинним Законом України «Про відпустки» вже передбачено надання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи інвалідам; особам віком до вісімнадцяти років тощо.

Члени Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів підтримують положення законопроекту щодо встановлення підвищеного розміру штрафу у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без відповідного дозволу, а також положення щодо встановлення квоти для працевлаштування молоді. Можливо, як один із варіантів, частково пов’язати норматив робочих місць для працевлаштування молоді із кількістю випускників навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням.

На підставі викладеного, за підсумками проведеного обговорення, Комітет вирішив:

1. Вважати за доцільне проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціальних гарантій для молоді, інвалідів та інших малозахищених верств населення (реєстр.№5299 від 02.11.2009 р.) схвалити, і рекомендувати Верховній Раді України прийняти його за основу. 

2. Проект Закону про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо усиновлення окремих категорій дітей (реєстр. № 7332, вноситься Кабінетом Міністрів України).

З метою захисту прав дитини, яка може бути усиновлена, створення належних умов для її фізичного та психічного розвитку, передбачено внесення змін до Сімейного кодексу України. Зокрема, пропонується:

- дозволити, в певних випадках, усиновлення дитини (громадянина України) іноземцем до закінчення однорічного терміну перебування на обліку в урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини;

- передбачити отримання згоди неповнолітньої дитини (у випадку, якщо за станом здоров’я та рівнем розвитку вона може її висловити) для взяття її на облік дітей, які можуть бути усиновлені.

Також пропонується до діючого переліку осіб, які не можуть бути усиновлювачами, включити осіб, які за станом здоров‘я потребують стороннього догляду. 

Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України, висловивши до законопроекту цілу низку зауважень, вважає, що за результатами розгляду в першому читанні законопроект може бути прийнятий за основу за умови врахування зазначених зауважень та пропозицій.

Міністерство соціальної політики України звертає увагу на порушення прав осіб з обмеженими можливостями і пропонує в іншій редакції викласти пункт 11 частини першу статті 212 Сімейного кодексу України. Зокрема, пропонує визначити, що усиновлювачами не можуть бути особи, які за станом здоров‘я потребують стороннього догляду і за висновком МСЕК не здатні до самообслуговування.

Міністерство охорони здоров’я України також не погоджується із запропонованою редакцією законопроекту і висловлює думку щодо кореляції пункту 11 частини першу статті 212 Сімейного кодексу України із нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Про затвердження Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини». Пропонується не надавати дозвіл на усиновлення дитини особі, якій перешкоджає виконувати свої батьківські обов'язки тривала хвороба, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов'язків, виданим у порядку, встановленому Міністерство охорони здоров’я України.

Комітет в цілому схвалює ідею створення режиму найбільшого сприяння в сфері захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом посилення вимог щодо процедури усиновлення дітей.

В той же час членами Комітету були висловлена позиція щодо неприпустимості включення до Сімейного кодексу України положення у викладеній редакції, що автоматично позбавляє права на усиновлення осіб, які за станом здоров‘я потребують стороннього догляду.  

Акцентовано увагу на те, що відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії потреба в постійному сторонньому догляді встановлюється всім інвалідам І групи, а також, в залежності від складності захворювання, інвалідам ІІ групи. Станом на 01.10.2010 р. кількість інвалідів  І групи становила 311 747 осіб, ІІ групи – 1 070 820 осіб.

Таким чином, нормами зазначеного законопроекту передбачено позбавлення права на усиновлення дітей понад 300 тисяч інвалідів І групи та певної частини інвалідів ІІ групи. Це є прямим порушенням Конвенції про права інвалідів, ратифікованою Верховною Радою України 16 грудня 2009 року. Пунктом 2 ст.23 цієї Конвенції визначено, що держава повинна забезпечувати права та обов'язки інвалідів стосовно опікунства, піклування, опіки, усиновлення дітей.

Крім цього відмічено, що включення до переліку осіб, які не можуть бути усиновлювачами, громадян з інвалідністю визнається як певне обмеження цивільної дієздатності інвалідів. Таким чином, це положення законопроекту також порушує норми Цивільного кодексу України, яким передбачено, що фізична особа може бути позбавлена чи обмежена у цивільній дієздатності тільки за рішенням суду.

В цьому контексті слід зауважити, що Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що інвалідність – це міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності, а не обмеження цивільної дієздатності, як пропонується положенням законопроекту.

В той же час, члени Комітету відмітили, що, безумовно, є випадки, коли особа з інвалідністю, якій визначено потреба у сторонньому догляді, не може бути усиновлювачем. Зокрема, це стосується і осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальної недостатності, психічного розладу, яким видається висновок лікарською консультативною комісією медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи (наказ Міністерства охорони здоров'я України 26.12.2000 №363). Однак, ще на стадії прийняття документів від осіб, які мають намір усиновити дитину, вже створені обмеження для інвалідів із психічними та інтелектуальними розладами. Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей передбачено  необхідність подання висновку про стан здоров'я кожного заявника за даними медичного обстеження, в тому числі і у психіатра.

Членами Комітету запропоновано при розгляді кандидатури усиновлювача включити до складу експертних комісій при органах опіки і піклування представників медико-соціальних експертних комісій.

Крім цього, запропоновано в іншій редакції викласти положення поданого законопроекту. Для цього надано пораду представникам Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України спільно з громадськими організаціями інвалідів вивчити комплекс проблем, які виникають при  усиновленні дітей інвалідів, що потребують стороннього догляду і викласти відповідне положення у редакції, яка одночасно захищає права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та не ущемляє права  осіб з обмеженими можливостями. 

На підставі викладеного, за підсумками проведеного обговорення, Комітет вирішив:

1.  Вважати за доцільне проект Закону України про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо усиновлення окремих категорій дітей (реєстр. № 7332 від 04.11.2010 р.), схвалити і рекомендувати Верховній Раді України прийняти за основу із врахуванням зазначених зауважень та пропозиції.  

2. Надіслати висновок до Комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму, який визначено головним з опрацювання зазначеного законопроекту.