Працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями має свою специфіку. Це стосується соціального захисту від безробіття, формування бази інвалідів, що бажають працювати, та банку вакансій для них. За словами керівника Закарпатського обласного центру зайнятості Юрія Фущича, упродовж першого півріччя 2011 року на обліку перебували 403 особи з інвалідністю. Цьогоріч вже працевлаштовано 69 інвалідів, в тому числі – 9 закарпатців стали приватними підприємцями за рахунок одноразової допомоги по безробіттю. Керівник обласного центру зайнятості, зокрема,   зосередив увагу на працевлаштуванні в підрозділах Львівської залізниці. Установа заявила найбільшу кількість вакансій (53 % від загальної кількості) проте не взяла на роботу жодної особи.

У свою чергу представники Львівської залізниці висловили аргументи щодо шкідливих умов роботи, а відтак і високих вимог, до стану здоров'я потенційних робітників.

– У нас справді дуже жорсткий медичний огляд перед прийняттям на роботу. Цей чинник від нас ніяк не залежний – є певні норми, – зауважила заступник директора відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" Олена Міщенко. – Проте є ще один важливий момент – професійна підготовка кадрів. Є вимоги, за якими людина повинна володіти певними професійними навиками, щоб у нас працевлаштуватися. Ми згідні брати людей з інвалідністю, але направте їх на відповідне навчання.

Заступник голови обласної адміністрації Іван Качур зауважив: у цій ситуації область знову стикається з проблемою підготовки кваліфікованих кадрів.
– Управління освіти вже вивчає ринок праці краю – це перший крок до підготовки саме тих спеціалістів, яких потребує Закарпаття. У випадку, коли потрібно працевлаштувати безробітного зараз, маємо особливу увагу приділити профорієнтаційному навчанню. Так ми зможемо заповнити вже наявні вакансії, – зауважив Іван Качур.

Проблемою залишається небажання деяких підприємств приймати на роботу інвалідів. Їм простіше сплати штраф за невиконання нормативу. Вирішувати питання треба якнайшвидше, наголосив начальник управління праці та соціального захисту населення Віктор Мацола, адже інваліди через таке ставлення втрачають віру у свої можливості:
– Статистика свідчить про поступове збільшення інвалідів. Хтось хоче працювати, а декому достатньо тієї допомоги, яку надає держава. Та потрібно зрозуміти, що не в зарплатні чи грошовій допомозі справа. Головне – мотивація для того, щоб людина пішла працювати. А це і психологічна підтримка, і облаштування місця роботи, - зауважив Віктор Мацола.
За словами голови правління Ужгородської організації інвалідів зору "Дивосвіт" Оксани

Богданової, нині проводиться інформаційна, психологічна робота з такими людьми, щоб активізувати мотивацію, допомогти повірити в себе.

– Ми розповідаємо людям, що вони не повинні чекати на збільшення пенсій, для того, щоб якось звести кінці з кінцями. Потрібно намагатися подолати моральні перепони, взяти себе в руки і шукати роботу. Часті випадки, коли люди з поганим зором просять лікарів призначити їм, до прикладу, 3-тю групу інвалідності, щоб зачепитися за місце роботи. Бо вважають, що з гіршим діагнозом їх не візьмуть, – розповіла Богданець Оксана.

– Ми повинні дати шанс людям з інвалідністю знайти себе у суспільстві у тій формі, яка б забезпечувала їм комфортне життя. Ці люди повинні адаптуватися до суспільства, а не сидіти у чотирьох стінах. Тому ми маємо скоординувати зусилля всіх у цьому напрямку – влади, центрів зайнятості, громадських організацій. Над цим треба працювати всім разом, – резюмував заступник керівника краю Іван Качур.

Відеосюжет телеканалу Тиса-1

http://zakarpattya.net.ua