В Україні набув чинності Закон «Про благодійну діяльність та благодійні організації» . Благодійники стверджують, що із з нетерпінням чекали підписання цього закону Президентом України ще з липня минулого року, коли його ухвалив парламент. Президент Асоціації благодійників України Олександр Максимчук переконує, що закон загалом непоганий і для налагодження відносин між благодійниками і суспільством дуже потрібен. В першу чергу, в законі є суттєве спрощення процедури реєстрації благодійних організацій і скорочення її термінів.

– Що позитивного є в цьому законі? Це спрощення процедури реєстрації благодійних організацій і скорочення термінів. Реєстрація дотепер відбувалася Міністерством юстиції і органами юстиції. В новому ж законі передбачається реєстрація реєстраційним офісом, реєстраційною палатою, яка так само є під Міністерством юстиції, але вже безпосередньо реєстратором, що реєструє приватних підприємців, фірм. Там реєстрація вже доведена до 2–3 днів. Для прикладу, Асоціація благодійників України як всеукраїнська благодійна організація реєструвалася три місяці. Я вам хотів би сказати, що і реєстрація, і ліквідація благодійних фондів будуть дуже подібні до суб’єктів підприємницької діяльності. Це добре, бо є уніфікація якихось реєстраційних процедур.

– У чому ще закон спрощує діяльність благодійних організацій, окрім спрощення процедури їх реєстрації?

– Позитив – те, що не діляться зараз за територією діяльності благодійні фонди, законом це скасовано. А досі було так, що благодійна організація зареєстрована, наприклад, у місті Києві, не могла свою діяльність здійснювати в Київській області або в іншій області. Це треба б було шукати іншу місцеву благодійну організацію або відкривати там філію, або міняти свій статус на загальнонаціональний. Як на мене це – неправильно. Це зараз знято законом. Не треба задумуватися бухгалтерові і керівникові благодійної організації, чи мають вони право піти в інший район і надати там благодійну допомогу. Як мінімум ці речі спрощуються. Якщо, наприклад, благодійна організація працює в цьому місті, а в іншому дізналися про її позитивну роботу – це відкриває механізм спокійно з нею співпрацювати, благодійникові надати кошти.

– Що це за нове поняття для України «ендаумент», яке передбачає закон?

– Ендаумент – це те, що зараз діє в світі, чого не було в Україні. Це означає, що гроші можуть надаватися благодійній організації як ендаумент благодійником чи комерційною структурою з вимогою, наприклад, витрачати їх на ту чи іншу діяльність. Механізм такий: розміщуються, наприклад, на депозиті кошти, відсотки від цих коштів витрачаються на ту потребу, яка визначена, такий механізм зараз цим законом дозволяється, він запускається. В принципі законом передбачено й те, що, наприклад, у США дуже активно діє – коли гроші перераховуються за заповітом на благодійні організації. Такий механізм так само в цьому законі є. Приблизно 30% благодійних коштів в США надаються благодійним організаціям і релігійним за заповітами. Є люди одинокі, є люди, які достатньо заможні і хотіли б тій чи іншій благодійній організації заповідати своє майно чи кошти.

– Асоціація благодійників України, президентом якої Ви є, зараз проводить новий всеукраїнський конкурс благодійників. Як ухвалення закону може вплинути на проведення цього заходу?

Тільки 20% населення України або вже здійснюють благодійну діяльність, або її підтримують. Україна за благодійністю – на 110-му місці зі 153 країн

– Ухвалення закону може привернути увагу до того конкурсу, який ми проводимо, «Благодійна Україна». Це і промоція, і популяризація благодійності. Тому що не секрет, що зараз в Україні досить низький відсоток довіри до благодійності. Тільки 20% населення України або вже здійснюють благодійну діяльність, або її підтримують. І в світових рейтингах зараз Україна за благодійністю – на 110-му місці зі 153 країн.

– За вашими дослідженнями, в Україні реально працюють  близько кількох сотень благодійних фондів із 14 тисяч зареєстрованих. Усе інше – це, скоріше, легалізація бізнесу. Чи вирішить ухвалений закон таке питання?

Будемо лобіювати закон про відсоткову філантропію. Це можливість фінансувати недержавний сектор кожним громадянином. Такі закони запущені зараз в Словаччині, в Польщі, в Угорщині, в Балтійських країнах

– Не зможе вирішити. Цей закон, як і будь-який інший, не є самодостатнім. Ми, наприклад, зараз як асоціація благодійників створюємо робочу групу і будемо лобіювати закон про відсоткову філантропію. Це якраз можливість фінансувати недержавний сектор (і громадські організації, і благодійні) кожним громадянином, який платить податки в цій державі. Такі закони запущені зараз в Словаччині, в Польщі, в Угорщині, в Балтійських країнах. Вони досить ефективні і в зв’язку з тим, що урядовці декларують, що з 2014 року буде обов’язковою декларація кожним платником податків, якраз воно набуває ще більшої актуальності. Адже кожен громадянин зможе свій відсоток віддавати тій чи іншій благодійній чи громадській організації.

– Як діє закон про відсоткову філантропію?

– Наприклад, в Україні кожна людина має заплатити 15% прибутку з зарплати. Це платить бухгалтер на тій фірмі, де вона працює. За польським варіантом, з тих 15% людина має право заплатити 14%, а один відсоток направити в ту неприбуткову організацію, в яку вона хоче. Друге – дати таку можливість робити людині самостійно або бухгалтерові на підприємстві, якщо людина напише заяву. Цей механізм треба спростити, щоб кожна людина могла дуже просто це зробити. В Угорщині, наприклад, близько 20% людей користуються цим законом про відсоткову філантропію.

Радіо Свобода