З прийняттям Верховною Радою України 6 жовтня 2005 року Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» було вдосконалено механізми соціального захисту та реабілітації осіб з обмеженими фізичними, психічними та розумовими можливостями, створено умови для належної трудової і професійної реабілітації інвалідів та ефективного використання бюджетних фінансових ресурсів, призначених для цих потреб.

Цей фундаментальний законодавчий акт в практичній площині наблизив українське суспільство до усвідомлення європейських підходів до визначення інвалідності як міри втрати здоров’я, а не як міри втрати працездатності, сформулював основні принципи державної політики у сфері реабілітації інвалідів, встановив базові правові і фінансові гарантії, затвердив соціальні нормативи для організації та розвитку комплексної системи реабілітації інвалідів.

Подальші зусилля законодавчої та виконавчої влади були спрямовані на вдосконалення правових норм зазначеного закону та їх практичну реалізацію.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України вiд 08.12.2006 р. № 1686 затверджено Державну типову програму реабілітації інвалідів, а Урядовою постановою вiд 23.05.2007 р. № 757 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда. Постановою Кабінету Міністрів України вiд 31.01.2007 р. №80 затверджено Порядок надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг.

З урахуванням вимог Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 р. № 1652 були врегульовані питання забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення на ці засоби згідно затвердженого переліку.

Також у розвиток законодавчих положень постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. № 999 було запроваджено новий порядок забезпечення інвалідів автомобілями. Потужним імпульсом практичній реалізації положень чинного законодавства, що стосуються соціальної, трудової, професійної та фізкультурно-спортивної реабілітації, стало затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 нового Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету.

З метою спрощення механізму постановки на облік осіб, які потребують реабілітаційних засобів, розроблено Порядок забезпечення інвалідів та дітей-інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, у тому числі – виробами медичного призначення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1301.

В контексті виконання статті 41 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» створено Централізований банк даних (ЦБД) з проблем інвалідності, завершено його формування в частині забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, сформовано реєстр реабілітаційних установ сфери управління Міністерства праці та соціальної політики України. Нині триває наповнення ЦБД в частині індивідуальних програм реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів, здійснюється моніторинг забезпечення інвалідів спецавтотранспортом, технічними та іншими засобами реабілітації, мобільними телефонами для інвалідів з ураженням органів слуху тощо. Також здійснюється низка заходів з підтримання ЦБІ в актуальному стані для забезпечення міжвідомчої координації діяльності з його формування тощо.

Верховною Радою України, відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування також проводилась активна робота, спрямована на поліпшення медичної допомоги, підвищення ефективності та якості медичної реабілітації інвалідів з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку (далі – інвалідів-спинальників), підвищення рівня їх санаторно-курортного оздоровлення.

Зокрема, у березні минулого року Верховною Радою України прийнято Постанову № 1077-VІ «Про заходи щодо забезпечення державної підтримки санаторно-курортних закладів, у яких лікуються та проходять реабілітацію інваліди», яку було внесено народними депутатами України – членами парламентського Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Сушкевичем М. В., Мостіпан У. М. та Герасимчуком В. В.

Крім того, за ініціативи Голови Комітету Сушкевича В.М. було внесено та прийнято Закон України № 1402-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (щодо покращення фінансування санаторно-курортного оздоровлення інвалідів та медичної реабілітації інвалідів-спинальників)», що дозволив збільшити на 19 мільйонів гривень обсяги фінансування бюджетної програми «Санаторно-курортне оздоровлення інвалідів» та передбачити субвенцію у сумі 3-х мільйонів гривень з державного бюджету Донецькому обласному бюджету на забезпечення лікування інвалідів-спинальників у Донецькій обласній лікарні відновлювального лікування та зміцнення її лікувальної і матеріально-технічної бази. В липні 2009 року на базі зазначеної лікарні відбулося також виїзне засідання Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів з порядком денним: «Про медичну реабілітацію інвалідів-спинальників та їх санаторно-курортне оздоровлення».

Верховною Радою України у грудні 2009 року ратифіковано Конвенцію ООН «Про права інвалідів» і Факультативний протокол до неї, що в свою чергу створило необхідні правові передумови для комплексної імплементації положень зазначеної Конвенції в чинне законодавство України та підзаконну нормативно-правову базу. В розвиток цього Кабінетом Міністрів України відповідними розпорядженнями затверджено План заходів, пов’язаних з розв’язанням деяких проблем соціального захисту інвалідів, та План заходів щодо поліпшення медичного забезпечення інвалідів. Також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1382-р затверджено комплексний План заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року. З метою кардинального невідкладного поліпшення виконання положень Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», зокрема щодо оптимізації та покращення діяльності медико-соціальних експертних комісій, забезпечення процесу складання індивідуальної програми реабілітації інваліда постановою Кабінету Міністрів України від 03.12 2010 р. № 1317 затверджено нову редакцію Положення про медико-соціальну експертизу, Критеріїв та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Таке постійне вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази забезпечення реабілітації зумовило певні позитивні результати і у суто практичній площині. За останні роки кількісно зросла та розширилась територіально мережа установ, що практично займаються реабілітацією інвалідів та дітей-інвалідів. Станом на 1 січня 2010 року в Україні загалом налічувалось 611 реабілітаційних установ, у тому числі - 110 установ недержавної форми власності. Поряд з загальнодержавними реабілітаційними центрами та комплексами, в системі Міністерства праці та соціальної політики створена мережа міжрегіональних центрів професійної реабілітації. Переважна більшість реабілітаційних установ у своїй роботі застосовує комплексний підхід до реабілітаційного процесу, поряд з традиційними соціальною та професійною реабілітацією інваліди отримують також і послуги з фізичної, медичної та трудової реабілітації. Певна увага приділяється реабілітації дітей-інвалідів, починаючи з раннього віку. Тільки в системі Мінпраці налічується 209 реабілітаційних установ для дітей-інвалідів. Силами підпорядкованого Мінпраці Державного комплексу ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, що створений у м.Миколаїв, здійснюється узагальнення досвіду роботи вищезгаданих реабілітаційних установ, забезпечується стажування, підвищення кваліфікації та перепідготовку спеціалістів з питань реабілітації дітей-інвалідів.

Отримала своє визнання фізкультурно-спортивна реабілітація інвалідів, як окремий вид реабілітаційних заходів. В Національному центрі паралімпійської та дефлімпійської підготовки і реабілітації інвалідів за підтримки Фонду соціального захисту інвалідів проводяться табори активної реабілітації, основним елементом яких є фізкультурно-спортивна реабілітація. Щорічно у Національному центрі проходять соціальну, фізичну, психологічну та фізкультурно-спортивну реабілітацію 3,5 - 4 тисячі осіб з інвалідністю.

В реабілітаційній практиці, особливо у випадках надання першої невідкладної допомоги при важких травмах хребта та спинного мозку, все частіше застосовується методика комплексного мультидисціплінарного підходу, коли первинні медико-реабілітаційні послуги надаються не тільки фахівцями – медиками, але й фізіотерапевтами, психологами, фахівцями з фізичної реабілітації.

Незаперечним позитивом є те, що активну позицію, спрямовану на практичну реалізацію положень Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», займають громадські організації, зокрема – Національна Асамблея інвалідів України, Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю, Національний комітет спорту інвалідів України, Українська Асоціація фахівців фізичної реабілітації.

В той же час, незважаючи на вищезгадані заходи, в тому числі - вжиті на законодавчому рівні, необхідно зазначити, що головною проблемою політики держави у сфері реабілітації інвалідів є хронічне невиконання значної частини положень Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Зокрема:

є вкрай недостатнім бюджетне фінансове забезпечення видатків, пов’язаних з виконанням положень законодавства щодо реабілітації інвалідів та виконанням заходів, передбачених індивідуальними програмами реабілітації, зокрема – виплати відповідних грошових компенсацій, забезпечення інвалідів технічними засобами реабілітації та виробами медичного призначення;

потребують правового визначення та вдосконалення існуючі механізми бюджетного фінансового забезпечення функціонування реабілітаційних установ для інвалідів;

несистемно і з порушенням встановлених термінів здійснюється бюджетне фінансування організації та проведення таборів фізкультурно-спортивної реабілітації реабілітації, що призводить до зриву запланованих реабілітаційних заходів;

нормативно неврегульованим залишається питання створення Державного реєстру реабілітаційних установ, ведення якого передбачено чинним законодавством.

потребує нормативно-правового вдосконалення процедура створення державних реабілітаційних установ, порядок затвердження нормативів у сфері реабілітації та порядок надання реабілітаційних послуг інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційними установами;

недостатньою є функціональна здатність медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), які потребують укомплектування їх фахівцями з фізичної та інших видів реабілітації;

потребує поліпшення організаційно-методичне керівництво діяльністю місцевих МСЕК, що вимагає удосконалення організаційної структури Міністерства охорони здоров’я, зокрема створення, відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12 2009 р. № 1484-р, Департаменту з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів;

тривалий час залишається невирішеним питання щодо внесення змін до Національного класифікатора України, зокрема - в частині підвищення статусу професії «фахівець з фізичної реабілітації (реабілітолог)» до кваліфікаційного рівня «професіонал»;

недостатньо забезпечується належний доступ інвалідів до здобуття професійно-технічної та вищої освіти, внаслідок недосконалості законодавчої та нормативно-правової бази незадовільно впроваджуються у педагогічну практику принципи інтегрованого та інклюзивного навчання дітей-інвалідів;

діяльність центрів професійної реабілітації інвалідів щодо забезпечення ними кінцевого результату – працевлаштування особи з інвалідністю за набутою спеціальністю є неефективною – лише 25-30 % випускників центрів працюють за спеціальністю;

потребує удосконалення механізм забезпечення автомобілями інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, зокрема законодавчого врегулювання питання передачі автомобіля, отриманого як гуманітарна допомога, після смерті інваліда у власність одному із членів його сім’ї;

не відповідають вимогам часу та ціновим реаліям розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування.

На підставі викладеного, за підсумками проведеного обговорення, Комітет вирішив:

1. Інформацію учасників виїзного засідання про стан виконання Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» − взяти до відома та врахування у подальшій роботі щодо удосконалення законодавства у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів.

2. З метою забезпечення ефективності реалізації Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» рекомендувати:

2.1. Кабінету Міністрів України:

1) звернути увагу на недостатній рівень виконання нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що стосуються питань реабілітації інвалідів, зокрема: постанов Кабінету Міністрів України вiд 08.12.2006 р. № 1686 «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів», вiд 23.05.2007 р. № 757 «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда», вiд 31.01.2007 №80 «Про затвердження Порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг», від 29.11.2006 р. № 1652 «Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування державного замовлення, переліку таких засобів», а також від 03.12.2009 р. № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами», № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», № 1345 «Про затвердження порядку забезпечення санаторно-курортними путівками дітей-інвалідів» та розпоряджень Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1460-р «Про затвердження плану заходів, пов’язаних з розв’язанням деяких проблем соціального захисту інвалідів», № 1484-р «Деякі питання поліпшення медичного забезпечення інвалідів»;

2) вжити заходів для вдосконалення нормативно-правових актів, що врегульовують проблемні питання виконання Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», зокрема - щодо створення Державного реєстру реабілітаційних установ, процедури створення таких установ та забезпечення обліку інвалідів з відповідними реабілітаційними потребами;

3) звернути увагу на суттєву невідповідність обсягів видатків, що передбачаються щорічно у Державному бюджеті України для фінансування програм реабілітації інвалідів, реальним потребам, які визначені актами чинного законодавства, а також на необхідність передбачати щорічно, під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік, збільшення обсягу видатків на фінансування зазначених програм та заходів;

4) внести пропозиції щодо приведення чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів у відповідність із положеннями Конвенції ООН «Про права інвалідів»;

5) при розробці змін до податкового законодавства, зокрема - при підготовці проекту Податкового кодексу України забезпечити збереження у повному існуючому обсязі податкових преференцій для підприємств громадських організацій інвалідів з метою забезпечення трудової та професійної реабілітації;

6) передбачити в проекті Держбюджету на 2011 та наступні роки відповідні кошти для завершення створення Національного центру паралімпійської та дефлімпійської підготовки і реабілітації інвалідів та Західного реабілітаційно-спортивного центру та здійснення заходів щодо фізкультурно-спортивної реабілітації;

7) запровадити у 2011 році функціонування Централізованого банку даних з проблем інвалідності на міжвідомчому рівні, передбачивши, при розробці проекту Держбюджету на 2011 та наступні роки, виділення цільових коштів на його формування та актуалізацію;

8) активізувати роботу Ради у справах інвалідів при Кабінетові Міністрів України, запровадивши практику розгляду на її засіданнях проектів урядових та відомчих нормативно–правових актів з питань, які стосуються осіб з обмеженими можливостями.

9) забезпечувати всебічне сприяння діяльності громадських організацій та заснованих ними реабілітаційних установ.

2.2. Міністерству охорони здоров’я України:

1) вжити термінових заходів, спрямованих на покращення роботи медико-соціальних експертних комісій, в тому числі шляхом їх укомплектування фахівцями реабілітологами ( фахівцями з фізичної реабілітації), з метою покращення якості підготовки, оформлення та видачі інвалідам (лікарсько-консультативними комісіями – дітям-інвалідам) індивідуальних програм реабілітації;

2) передбачити у структурі Міністерства охорони здоров’я створення окремого Департаменту медико-соціальної експертизи і реабілітації інвалідів з відповідним реформуванням та посиленням інфраструктури МСЕК в областях;

3) забезпечити безумовне виконання Плану заходів щодо поліпшення медичного забезпечення інвалідів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.12. 2009 р. № 1484-р.;

4) визначити одним з пріоритетів в роботі Міністерства діяльність щодо забезпечення інвалідів виробами медичного призначення для індивідуального користування, вжити дієвих заходів для суттєвого покращення такого забезпечення, у тому числі шляхом визначення реальної потреби у цих засобах та суттєвого збільшення обсягів бюджетного фінансування цих видатків;

5) вжити заходів для суттєвого покращення забезпечення дітей- інвалідів санаторно-курортними путівками та безумовного виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.12 2009 р. №1345;

6) забезпечити вивчення та поширення в системі лікувальних та оздоровчих закладів Міністерства практичного досвіду роботи громадською Української Асоціації фахівців фізичної реабілітації щодо реабілітації інвалідів та осіб з важкими травмами хребта та спинного мозку і з наслідками мозкового інсульту.

2.3. Міністерству праці та соціальної політики України спільно з Фондом соціального захисту інвалідів:

1) вжити заходів для підвищення ефективності роботи центрів професійної реабілітації інвалідів та удосконалення системи працевлаштування інвалідів, в тому числі - на відкритому ринку праці та шляхом посилення мотивації роботодавців до працевлаштування осіб з обмеженими можливостями;

2) завершити створення та формування Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних щодо реєстрації роботодавців з метою здійснення належного контролю за надходженням платежів до Фонду соціального захисту інвалідів, виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та працевлаштуванням інвалідів;

3) забезпечити дієвий контроль за дотриманням законодавства в частині виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та адміністрування справляння санкцій і пені, а також обґрунтоване планування адміністративно-господарських санкцій за невиконання зазначеного нормативу;

4) забезпечити систематичне фінансування проведення таборів активної фізкультурно-спортивної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями на базі Національного центру паралімпійської та дефлімпійської підготовки і реабілітації інвалідів.

2.4. Міністерству праці та соціальної політики за участю Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти та науки та Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту ініціювати внесення в установленому порядку зміни до Національного класифікатора України, передбачивши в ньому професію «реабілітолог, професіонал з фізичної реабілітації» з кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» та «магістр».

2.5. Міністерству у справах сім’ї, молоді та спорту спільно Міністерством праці та соціальної політики України та за участю Національного комітету спорту інвалідів України сприяти визначенню фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, як одного з пріоритетних видів реабілітаційних заходів, та забезпечити поширення в Україні досвіду роботи Національного центру паралімпійської та дефлімпійської підготовки і реабілітації інвалідів.

2.6. Міністерству освіти і науки України розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань освіти" щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах.

2.7. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

1) звернути увагу на необхідність створення і розвитку у відповідному регіоні розвинутої мережі та інфраструктури реабілітаційних установ для інвалідів різних нозологій, а також надання підтримки та практичної допомоги зазначеним установам, у тому числі – заснованим громадськими організаціями інвалідів;

2) сприяти діяльності громадських організацій інвалідів та новоствореним «комітетам доступності» при центральних, місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування у здійсненні моніторингу реалізації державної політики у сфері забезпечення прав осіб з обмеженими фізичними можливостями та рівня їх соціальної захищеності.

2.8. Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів:

1) вжити заходів для внесення до Бюджетного кодексу України відповідних змін щодо визначення механізму бюджетного фінансового забезпечення функціонування реабілітаційних установ для інвалідів за рахунок коштів загального фонду державного бюджету;

2) внести в установленому порядку законодавчі пропозиції щодо збереження в новому податковому законодавстві (проекті Податкового кодексу України) у повному існуючому обсязі податкових преференцій для підприємств громадських організацій інвалідів.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на підкомітет з питань законодавчого забезпечення соціального захисту та реабілітації інвалідів Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

Голова Комітету В. Сушкевич