- 2008 Май
- 2008 Август
- 2008 Сентябрь
- 2008 Ноябрь
- 2008 Декабрь
- 2009 Март
- 2009 Май
- 2009 Июль
- 2009 Август
- 2009 Октябрь
- 2009 Ноябрь
- 2009 Декабрь
- 2010 Январь
- 2010 Февраль
- 2010 Март
- 2010 Апрель
- 2010 Май
- 2010 Июнь
- 2010 Июль
- 2010 Август
- 2010 Сентябрь
- 2010 Октябрь
- 2010 Ноябрь
- 2010 Декабрь
- 2011 Январь
- 2011 Февраль
- 2011 Март
- 2011 Апрель
- 2011 Май
- 2011 Июнь
- 2011 Июль
- 2011 Август
- 2011 Сентябрь
- 2011 Октябрь
- 2011 Ноябрь
- 2011 Декабрь
- 2012 Январь
- 2012 Февраль
- 2012 Март
- 2012 Апрель
- 2012 Май
- 2012 Июнь
- 2012 Июль
- 2012 Август
- 2012 Сентябрь
- 2012 Октябрь
- 2012 Ноябрь
- 2012 Декабрь
- 2013 Январь
- 2013 Февраль
- 2013 Март
- 2013 Апрель
- 2013 Май
- 2013 Июнь
- 2013 Июль
- 2013 Август
- 2013 Сентябрь
- 2013 Октябрь
- 2013 Ноябрь
- 2013 Декабрь
- 2014 Январь
- 2014 Март
- 2014 Июнь
- 2014 Сентябрь
- 2014 Октябрь
- 2014 Декабрь
- 2015 Февраль
- 2015 Март
- 2015 Май
- 2015 Июль
- 2015 Август
- 2016 Май
- 2016 Июнь
- 2016 Декабрь
- 2017 Февраль
- 2017 Май
- 2017 Июнь
- 2017 Июль
- 2018 Март
18.52 Під час засідання Громадської гуманітарної ради його учасники розглянули нагальні проблеми людей з особливими потребами | |
Виконавчий директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Семен Глузман у своєму виступі на засіданні Громадської гуманітарної ради подякував Президентові за ту увагу, яку він приділяє проблемам людей з особливими потребами. «За 20 років – це перший раз, коли Президент звернув на це увагу. До того ж, тепер я бачу, що це не формальність. Тепер я розумію, що є шанси пробити цю стіну, хоч і не швидко», - сказав С. Глузман. Він наголосив, що в Україні, як і в усьому цивілізованому світі, слід зосередити усі зусилля на дотриманні прав інвалідів, зокрема психіатричного профілю. «Звичайно, існує проблема інтернатів і ще маса серйозних невирішених питань, однак починати слід, вірогідно, зі школи та сім’ї. Діти, що погано навчаються, не повинні лише тому потрапляти в інтернати для розумово відсталих», – сказав він. «Від Радянського Союзу нам дісталося близько ста психіатричних лікарень і понад 200 психіатричних інтернатів. Минуло 20 років – у нас стільки ж лікарень та інтернатів. Це говорить про те, що ми дуже багата країна, якщо дозволяємо собі утримувати таку кількість інтернатів і лікарень, не виводячи людей в амбулаторну систему. У нас просто нема амбулаторної системи соціальної психіатрії. Увесь світ давно дотримується прав психіатричних пацієнтів із простої причини – не лише тому, що це гуманно, а й тому, що дотримання прав людини та інваліда вигідно», – сказав С. Глузман. «Коли мені зателефонували з Адміністрації Президента і сказали, що за дорученням Глави держави мене запрошують взяти участь у засіданні Громадської гуманітарної ради, я подумав, чесно кажучи, що це чийсь жарт. Адже я стільки листів і скарг написав, але дуже мало людей реагувало. А зараз, коли прийшла нова влада – почали реагувати», – так почав свій виступ представник Асоціації СІД з питань захисту прав дітей-інвалідів Максим Мєлєцкій. Звертаючись до Глави держави, він сказав: «Я Вам дуже вдячний, Вікторе Федоровичу. За роки незалежності я, попри те, що маю складну інвалідність, об’їздив дуже багато міст України, та в жодній організації, в жодній владній установі ніхто не хотів вивчати і реагувати на проблеми і задовольняти потреби людей з обмеженими можливостями, особливо – дітей-інвалідів. Зараз, коли я сюди приїхав, я дуже радий, що таке, нарешті, відбувається. З нами, з громадськими діячами, співпрацюють вищі ешелони влади, співпрацює керівництво держави. І це вселяє надію. Тому що, повторюю, місцева влада на своєму рівні не хоче нас чути, не хоче чути про наші проблеми. Я ріс в інтернатному закладі, наді мною знущалися, мене били. Б’ють й інших дітей. Я написав тисячі листів, і я вам чесно скажу – коли я звернувся до Ганни Миколаївни (Герман) як до народного депутата за допомогою, вона була єдина в Києві, хто мене почув». Прикро про це говорити, зазначив також Максим Мєлєцкій, та в міністерстві, котре мало займатися соціальною політикою і якому, окрім іншого, підпорядковані інтернати, сиділи люди, що не реагували на кричущі сигнали «ззовні». Та тепер інваліди мають надію, що ставлення до людей з особливими потребами зміниться на краще. І зміниться кардинальним чином.
| |
|
Всего комментариев: 0 | |